Браття, біймося, щоби, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Божого, хтось із вас не запізнився. Бо і нам було благовістя, як і тим; але не принесло їм користі почуте слово, бо не з’єдналося з вірою тих, що слухали. А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: «Я поклявся у гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого», хоча діла Його і були завершені ще на початку світу. Бо сказано десь про сьомий день так: «І спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх». І ще тут: «Не ввійдуть до спокою Мого». Отже, оскільки деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніше було благовістя, не ввійшли до нього за непокірність, то Він призначає ще деякий день — «сьогодні», коли каже через Давида після такого довгого часу, як уже сказано вище: «Cьогодні, якщо почуєте голос Його, не дайте скам’яніти серцям вашим». Бо коли б Ісус Навин привів їх до спокою, то не було би сказано після того про інший день. Тому для народу Божого суботній спокій ще попереду. Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від справ своїх, як і Бог від Своїх. Отже, постараймось увійти до цього спокою, щоби хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.
Бо слово Боже живе і діюче, та гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає до розділення душі й духа, суглобів і мозку, і може судити помисли та наміри сердечні. І немає створіння, прихованого від Нього, але все оголене й відкрите перед очима Того, Кому маємо дати звіт.
КОМЕНТАРдо Апостола
