Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 48:17-49:4.

Ісаї:
Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти.
О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські.
І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною.
Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова».
І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води.
Нечестивим же немає миру, — говорить Господь.
Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.

На вечірні:
Буття: Бут. 27:1-41.

Коли Ісаак постарів і при­ту­­пився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоє­му страву, яку він любить,
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, люди­на кошлата, а я людина гладенька;
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщи­ком і на­веду на себе прокляття, а не благословення.
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.
І взяла­ Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава,­ що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.
Він увійшов до бать­ка свого і сказав: бать­ку мій! Той сказав: ось я; хто ти, си­ну мій?
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені на­зустріч.
І сказав Ісаак Якову: піді­йди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.
Ісаак,­ батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [пов­ного], яке благословив Господь;
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, бать­ку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.
Ісав, вислухавши слова батька сво­го [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв пер­вородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскіль­ки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
І зне­навидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.

Приповісті: Притч. 19:16-25.

Хто зберігає заповідь, той зберігає душу свою, а хто не дбає про путі свої, — загине.
Хто благодіє бідному, дає в борг Господу, і Він воздасть йому за благодіяння його.
Карай сина свого, доки є надія, і не обурюйся криком його.
Гнівливий нехай терпить покарання, тому що, коли пощадиш його, доведеться тобі ще більше карати його.
Слухайся поради і приймай викривання, щоб стати тобі згодом мудрим.
Багато задумів у серці людини, але відбудеться тільки визначене Господом.
Радість людині — добродійність її, і бідна людина краще, ніж неправдива.
Страх Господній веде до життя, і хто має його, завжди буде задоволений, і зло не осягне його.
Лінивий опускає руку свою у чашу, і не хоче донести її до рота свого.
Якщо ти покараєш кощунника, то і простий зробиться розсудливим; і якщо викриєш розумного, то він зрозуміє наставляння.