Щоденні читання Святого Письма

На 6-му часі: Іс. 7:1-14.

Ісаї:
І було у дні Ахаза, сина Іоафа­мового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завою­вати його, але не могли завоювати.
І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.
І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного,
і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного.
Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи:
підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового.
Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться;
бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом;
і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені.
І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав:
проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті.
І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа.
Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруд­нювати і Бога мого?
Отже, Сам Гос­подь дасть вам знамення: ось, Ді­ва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл.

На вечірні:
Буття: Бут. 5:32-6:8.

Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.
Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,
тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.
І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.
У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.
І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;
і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.
І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.
Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].

Приповісті: Притч. 6:20-7:1.

Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.
Сину мій! зберігай слова мої і заповіді мої приховай у себе. [Сину мій! шануй Господа, — і зміцнишся, і, крім Нього, не бійся нікого.]