Щоденні читання Святого Письма

О дного разу фарисеї зібрали раду проти Ісуса, як би впіймати Його на слові. І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: «Учителю! Ми знаємо, що Ти істинний і путі Божої істинно навчаєш, і ні на кого не зважаєш, бо не дивишся на особу людини; отже, скажи нам: як Тобі здається? Чи можна платити подать кесареві, чи ні?» Ісус же, побачивши їхнє лукавство, сказав: «Чого спокушаєте Мене, лицеміри? Покажіть Мені монету, якою платиться подать». Вони ж принесли Йому динарій. І говорить їм: «Чиє це зображення й напис?» Кажуть Йому: «Кесаря». Тоді говорить їм: «Отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже Богові». І почувши це, вони здивувались і, залишивши Його, відійшли. Того дня підійшли до Нього садукеї, які говорять, що немає воскресіння, і запитали Його, кажучи: «Учителю! Мойсей сказав: якщо хто помре, не маючи дітей, то брат його одружиться з жінкою його і відновить сім’я братові своєму. Було ж у нас сім братів; перший, оженившись, помер і, не маючи потомства, лишив жінку свою братові своєму; так само і другий, і третій, аж до семи; а після всіх померла й жінка. Отже, в воскресінні котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її». Ісус же сказав їм у відповідь: «Помиляєтесь, не знаючи Писання, ні сили Божої, бо в воскресінні ні одружуються, ні виходять заміж, а перебувають, як Ангели Божі на небі. А про воскресіння мертвих чи не читали ви сказаного вам Богом: “Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова”? Бог не є Бог мертвих, а живих». І, почувши, народ був вражений ученням Його. А фарисеї, почувши, що Він затулив уста садукеям, зібралися разом. І один із них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: «Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?» Ісус же сказав йому: «“Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм”, — це перша й найбільша заповідь; друга ж подібна до неї: “Любитимеш ближнього твого, як самого себе”; на цих двох заповідях тримаються весь Закон і пророки». Коли ж зібралися фарисеї, запитав їх Ісус, кажучи: «Що ви думаєте про Христа, чий Він Син?» Кажуть Йому: «Давидів». Говорить їм: «Як же Давид, у Дусі, Господом Його називає, кажучи: “Сказав Господь Господеві моєму: "Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх під ноги Твої"”? Отже, якщо Давид називає Його Господом, то як же Він йому син?» І ніхто не міг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не наважувався питати Його. Тоді Ісус промовив до народу й учнів Своїх, кажучи: «На Мойсеєвому сідалищі сіли книжники та фарисеї; отже, все, чого вони вам скажуть дотримуватися, дотримуйте й робіть; а по ділах їхніх не робіть, бо вони говорять і не роблять. Бо зв’язують тягарі важкі, які не під силу носити, і кладуть на плечі людям; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. Усі ж діла свої роблять так, щоби бачили їх люди; бо збільшують філактерії свої і подовжують китиці на одежах своїх; люблять же почесні місця на вечерях і перші місця в синагогах, і привітання на площах, та щоб люди звали їх: “Раббі́, раббі́!” Вас же нехай не називають “раббі́”, бо один у вас Наставник — Христос; усі ж ви — брати. І отцем собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Отець, який на Небесах. І нехай не називають вас наставниками, бо один у вас Наставник — Христос. Більший же з вас нехай буде вам слугою; бо хто возвеличить себе, той принижений буде, а хто принизить себе, той буде возвеличений. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що замикаєте Царство Небесне перед людьми, бо ви самі не входите і тих, хто хоче увійти, не пускаєте. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць і навмисно довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що обходите море й сушу, щоб зробити хоч одного новонаверненим; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвоє гіршим за вас. Горе вам, вожді сліпі, які говорять: “Якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? Також: “Якщо хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, то зобов’язаний”. Безумні та сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому; і хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому; і хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а знехтували більш важливе в законі: правосуддя, милість і віру; це належало робити, і тим не нехтувати. Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовнішнє чаші й блюда, тоді як усередині вони сповнені здирства й неправди. Фарисею сліпий! Очисть спершу внутрішнє чаші й блюда, щоб була й зовнішність їх чистою. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь побіленим гробницям, які зовні здаються гарними, всередині ж повні кісток мертвих і всілякої нечистоти; так і ви зовні здаєтесь людям праведними, всередині ж повні лицемірства й беззаконня. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророків і прикрашаєте пам’ятники праведників, і говорите: “Якби ми жили в дні отців наших, то не були би спільниками їхніми у крові пророків”; таким чином ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбили пророків; доповніть же міру отців ваших! Змії, поріддя єхиднове! Як втечете ви від присуду в геєну? Тому ось, Я посилаю до вас пророків, і мудреців, і книжників; і ви одних уб’єте й розіпнете, а інших будете бичувати в синагогах ваших і гнати від міста до міста. Тож упаде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, якого ви вбили між храмом і жертовником. Амінь кажу вам, що все це прийде на покоління це. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Ось, лишається вам дім ваш пустий. Кажу бо вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: “Благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!”» Матфея 24:36-26:2, зач. 102 С казав Господь Своїм учням:«Про день і годину Пришестя Сина Людського ніхто не знає, ні Ангели небесні, а тільки Отець Мій один; бо, як було у дні Ноя, так буде і пришестя Сина Людського. Бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і не зрозуміли, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і пришестя Сина Людського; тоді будуть двоє на полі: один береться, а другий залишається; дві, що мелють на жорнах: одна береться, а друга залишається. Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. Але ось що знайте: якби знав господар дому, в яку сторожу прийде злодій, то пильнував би й не дав би підкопати дому свого. Тому й ви будьте готові, бо в годину, в яку не думаєте, Син Людський прийде. Хто ж раб вірний і розсудливий, якого господар його поставив над слугами своїми, щоби давати їм їжу вчасно? Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він так і робить; амінь кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. Якщо ж скаже злий раб той у серці своїм: “Не поспішає господар мій прийти”, і почне бити товаришів своїх, та їсти й пити з п’яницями, — то прийде господар раба того в той день, у який він не сподівається, і в годину, в яку не знає, і розітне його й визначить йому одну долю з лицемірами, там буде плач і скрегіт зубів. Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. П’ять же з них були розсудливі, а п’ять нерозумні. Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою олії. Розсудливі ж взяли олію в посудинах своїх разом зі світильниками своїми. А оскільки жених забарився, то всі задрімали й поснули. Опівночі ж почувся крик: “Ось, жених іде, виходьте назустріч йому”. Тоді встали всі діви ті та й підправили світильники свої. Нерозумні ж розсудливим сказали: “Дайте нам від олії вашої, бо світильники наші гаснуть”. Відповіли ж розсудливі, кажучи: “Як би не трапилось нестачі й у нас, і в вас, підіть краще до продавців, та й купіть собі”. Коли ж вони пішли купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері замкнули; опісля ж приходять інші діви, кажучи: “Пане, пане, відчини нам!” Він же сказав у відповідь: “Амінь кажу вам: не знаю вас”. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський приходить. І як один чоловік, від’їжджаючи, покликав своїх рабів і доручив їм майно своє. І одному дав п’ять талантів, другому ж два, іншому ж один, кожному по силі його; і поїхав. Одразу ж той, хто отримав п’ять талантів, пішов і вклав їх у діло, і здобув інші п’ять талантів; так само й той, хто отримав два, здобув і він інші два; а той, хто отримав один, пішовши, закопав його в землю і заховав срібло господаря свого. Коли ж минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. І, підійшовши, той, хто отримав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів, кажучи: “Господарю! П’ять талантів ти дав мені; ось інші п’ять талантів я здобув на них”. Сказав йому господар його: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого”. Підійшов же й той, хто отримав два таланти, і сказав: “Господарю! Два таланти ти дав мені; ось, інші два таланти я здобув на них”. Сказав йому господар його: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого”. Підійшов же й той, хто отримав один талант, і сказав: “Господарю! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землі; ось тобі твоє”. Господар же його сказав йому в відповідь: “Лукавий рабе й лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; отже слід було тобі віддати срібло моє лихварям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів, бо кожному, хто має, дасться й примножиться, а в того, хто не має, відніметься й те, що має, а негідного раба вкиньте в тьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів”». Сказавши це, проголосив: «Хто має вуха слухати, нехай слухає! Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і будуть зібрані перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч Нього: “Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодним був Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і напоїли Мене; чужинцем був, і прийняли Мене; нагим, і одягнули Мене; нездужав, і відвідали Мене; в темниці був, і прийшли до Мене”. Тоді відповідатимуть Йому праведники, кажучи: “Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ж ми бачили Тебе чужинцем, і прийняли? Або нагим, і одягли? Коли ж ми бачили Тебе недужим, або в темниці, і прийшли до Тебе?” І Цар скаже їм у відповідь: “Амінь кажу вам: оскільки ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені”. Тоді скаже й тим, які ліворуч: “Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його: бо голодним був Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і не напоїли Мене; чужинцем був, і не прийняли Мене; нагим, і не одягнули Мене; недужим і в темниці був, і не відвідали Мене”. Тоді й ті відповідатимуть, кажучи: “Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або недужим, або в темниці, і не послужили Тобі?” Тоді відповість їм, кажучи: “Амінь кажу вам: оскільки ви не зробили цього одному з менших цих, то й Мені не зробили”. І підуть ці на муку вічну, а праведники в життя вічне». І було, коли скінчив Ісус усі ці слова, то сказав учням Своїм: «Ви знаєте, що через два дні Пасха буде, і Син Людський виданий буде на розп’яття».