Браття, ви стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Іудеї, тому що й ви так само постраждали від роду вашого, як і ті від іудеїв, що вбили і Господа Ісуса, і пророків своїх, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться; які забороняють нам говорити язичникам, аби ті спаслися, і через це наповнюють завжди міру гріхів своїх; тож зрештою спіткав їх гнів Божий.
Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, іще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше. І тому ми і один раз, і вдруге хотіли прийти до вас (принаймні я, Павло), та став нам на заваді сатана. Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба не ви, перед Господом нашим Ісусом у пришестя Його? Бо ви — слава наша і радість.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить про те, як передається Євангеліє. Спочатку Боже слово має бути проповідане і почуте. Але самого слухання недостатньо — людина повинна прийняти його серцем і дозволити йому змінити своє життя.
Тоді поступово стає зрозуміло: справа не лише в красномовстві проповідника. Через людське слово діє Сам Бог. Апостол є лише посланцем, а справжнім джерелом Євангелія залишається Господь.
Ця Добра Новина призначена не для окремого народу чи певного кола людей. Христос прийшов заради всіх, тому Євангеліє має бути відкрите кожному.
Особливо небезпечно, коли віруючі самі починають вирішувати, хто «гідний» почути слово Боже, а кому воно нібито не призначене. Тоді замість того, щоб служити Христові, вони стають перешкодою для Його проповіді.
Боже слово не є нашою власністю. Ми отримуємо його як дар, щоб прийняти самим і передати далі — кожному, хто готовий почути.
