Браття, всякою молитвою і благанням моліться у всякий час у Дусі, і дбайте про це саме з усякою невідступністю і благанням за всіх святих і за мене, щоби мені дано було слово відкрити уста мої зі сміливістю звіщати тайну благовістя, для якого я посол у кайданах, щоби я сміливо про неї звіщав, як мені належить. А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель, якого я послав до вас на це саме, щоби ви довідалися про наші обставини, і щоби він утішив серця ваші. Мир браттям і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Благодать з усіма, чия любов до Господа нашого Ісуса Христа нетлінна. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Ми часто пов’язуємо певні життєві труднощі з окремими молитвами чи зверненнями до конкретних святих. Але апостол Павло наголошує на іншому: «Усякою молитвою і проханням моліться у всякий час духом».
Головне в молитві — не підібрати «правильну» формулу для конкретної ситуації, а залишатися вірним Богові й звертатися до Нього не лише тоді, коли нам важко. Молитва покликана бути постійною частиною наших стосунків із Господом.
Павло також говорить про молитву «духом». Це означає, що вона повинна народжуватися з глибини людини, а не обмежуватися лише словами, які промовляють уста. Але ці слова можна розуміти й глибше — як молитву, в якій діє Святий Дух.
У Таїнстві Миропомазання християнинові дарується Сам Дух Святий. Тому молитва — це не лише наші зусилля знайти Бога, а можливість зустрічі з Ним у Його присутності.
Перешкодою для такої зустрічі найчастіше стає не відсутність особливих слів, а наша власна неготовність відкрити Богові серце.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру без пояснень
Луки 4:22-30
Одного разу дивувалися люди словам благодаті, що виходили з уст Ісуса, і говорили: «Чи не Йосифів це син?» І сказав до них: «Звісно, ви скажете Мені приказку цю: “Лікарю, зціли Самого Себе”. Все те, про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби і тут, на батьківщині Твоїй». Сказав же: «Амінь кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині його.
Амінь кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли замкнено було небо на три роки і шість місяців, так що настав голод великий по всій землі, і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту Сидонську до однієї вдови. І багато прокажених було за часів Єлисея пророка в Ізраїлі, і жодного з них не було очищено, крім Неємана сирійця».
І сповнилися всі люті в синагозі, почувши це, і, вставши, вигнали Його геть із міста і привели до краю гори, на якій місто їхнє було збудоване, щоб скинути Його; Він же, пройшовши серед них, пішов.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Господь приходить у життя людини не як нагорода за заслуги, подвиги чи бездоганне благочестя. Його благодать не підкоряється людським схемам і не розподіляється за нашими уявленнями про те, хто більш достойний.
Саме це було важко прийняти жителям Назарета. Вони були переконані, що добре знають Ісуса, знають Його походження і тому вже можуть судити про Нього. Але ця впевненість завадила їм побачити більше.
Божі шляхи часто не збігаються з нашими очікуваннями. Ми дивуємося, чому благодать торкнулася саме цієї людини, саме тепер і саме таким чином. Нам здається, що хтось інший був би більш гідним або більше потребував допомоги.
Але Промисел Божий значно глибший за наші оцінки. «Мої думки — не ваші думки, і ваші дороги — не Мої дороги», — говорить Господь.
Тому віра починається там, де ми перестаємо вимагати від Бога діяти за нашими схемами й вчимося довіряти Його волі навіть тоді, коли вона залишається для нас незрозумілою.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Браття, всякою молитвою і благанням моліться у всякий час у Дусі, і дбайте про це саме з усякою невідступністю і благанням за всіх святих і за мене, щоби мені дано було слово відкрити уста мої зі сміливістю звіщати тайну благовістя, для якого я посол у кайданах, щоби я сміливо про неї звіщав, як мені належить. А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель, якого я послав до вас на це саме, щоби ви довідалися про наші обставини, і щоби він утішив серця ваші. Мир браттям і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Благодать з усіма, чия любов до Господа нашого Ісуса Христа нетлінна. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Ми часто пов’язуємо певні життєві труднощі з окремими молитвами чи зверненнями до конкретних святих. Але апостол Павло наголошує на іншому: «Усякою молитвою і проханням моліться у всякий час духом».
Головне в молитві — не підібрати «правильну» формулу для конкретної ситуації, а залишатися вірним Богові й звертатися до Нього не лише тоді, коли нам важко. Молитва покликана бути постійною частиною наших стосунків із Господом.
Павло також говорить про молитву «духом». Це означає, що вона повинна народжуватися з глибини людини, а не обмежуватися лише словами, які промовляють уста. Але ці слова можна розуміти й глибше — як молитву, в якій діє Святий Дух.
У Таїнстві Миропомазання християнинові дарується Сам Дух Святий. Тому молитва — це не лише наші зусилля знайти Бога, а можливість зустрічі з Ним у Його присутності.
Перешкодою для такої зустрічі найчастіше стає не відсутність особливих слів, а наша власна неготовність відкрити Богові серце.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру без поясненьЛуки 4:22-30
Одного разу дивувалися люди словам благодаті, що виходили з уст Ісуса, і говорили: «Чи не Йосифів це син?» І сказав до них: «Звісно, ви скажете Мені приказку цю: “Лікарю, зціли Самого Себе”. Все те, про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби і тут, на батьківщині Твоїй». Сказав же: «Амінь кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині його.
Амінь кажу вам: багато вдів було за днів Іллі в Ізраїлі, коли замкнено було небо на три роки і шість місяців, так що настав голод великий по всій землі, і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту Сидонську до однієї вдови. І багато прокажених було за часів Єлисея пророка в Ізраїлі, і жодного з них не було очищено, крім Неємана сирійця».
І сповнилися всі люті в синагозі, почувши це, і, вставши, вигнали Його геть із міста і привели до краю гори, на якій місто їхнє було збудоване, щоб скинути Його; Він же, пройшовши серед них, пішов.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Господь приходить у життя людини не як нагорода за заслуги, подвиги чи бездоганне благочестя. Його благодать не підкоряється людським схемам і не розподіляється за нашими уявленнями про те, хто більш достойний.
Саме це було важко прийняти жителям Назарета. Вони були переконані, що добре знають Ісуса, знають Його походження і тому вже можуть судити про Нього. Але ця впевненість завадила їм побачити більше.
Божі шляхи часто не збігаються з нашими очікуваннями. Ми дивуємося, чому благодать торкнулася саме цієї людини, саме тепер і саме таким чином. Нам здається, що хтось інший був би більш гідним або більше потребував допомоги.
Але Промисел Божий значно глибший за наші оцінки. «Мої думки — не ваші думки, і ваші дороги — не Мої дороги», — говорить Господь.
Тому віра починається там, де ми перестаємо вимагати від Бога діяти за нашими схемами й вчимося довіряти Його волі навіть тоді, коли вона залишається для нас незрозумілою.
