Браття, живіть достойно благовістя Христового, щоби мені, чи прийду я і побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, подвизаючись однодушно за віру євангельську і не лякаючись ні в чому противників; це для них ознака погибелі, а для вас — спасіння. І це від Бога, тому що вам дано ради Христа не тільки вірувати в Нього, але й страждати за Нього, маючи таку ж боротьбу, яку ви бачили в мені, і нині чуєте про мене.
Отже, якщо є яка втіха у Христі, якщо є яка відрада в любові, якщо є яка спільність Духа, якщо є яке милосердя і співчуття, то доповніть мою радість: будьте одної думки, майте однакову любов, однодушність і одне розуміння; нічого не робіть з охоти до суперечок або марнославства, але скромно вважайте один одного вищими за себе. Дбайте кожен не тільки про себе, але також і про інших.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло звертає увагу не лише на наші вчинки, а й на те, що стоїть за ними. Навіть добра справа може втратити свою цінність, якщо робиться заради самоствердження, похвали чи бажання показати власну праведність.
Ще небезпечніше, коли людина діє лише для того, щоб довести іншому його неправоту. Суперечка заради перемоги, принциповість заради власного авторитету, діяльність заради самого процесу поступово руйнують і саму людину, і її стосунки з ближніми, і церковну єдність.
Павло пропонує простий, але непростий для самолюбства шлях: поставити іншого вище за власне бажання перемогти. Не свою правоту, не свою мудрість і навіть не образ власної праведності зробити головними, а людину поруч.
Християнська зрілість починається там, де ми запитуємо не лише: «Чи правильно я чиню?», а й: «Що керує мною — любов чи бажання утвердити себе?»
