Браття, відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою, тому що те, що можна знати про Бога, очевидне для них, тому що Бог явив їм. Бо те, що невидиме, — тобто Його вічна сила і Божественність, — те від створення світу через споглядання творінь відкривається. Тож немає для них виправдання, бо вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога, і не подякували, але пустими стали їхні мудрування, і затьмарилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони втратили розум, і славу нетлінного Бога замінили зображеннями, схожими на тлінних людей, і птахів, і чотириногих, і плазунів.
Тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх нечистоті, щоби вони самі сквернили свої тіла. Вони замінили істину Божу неправдою і вклонялися, і служили творінню замість Творця, Який благословенний повік. Амінь! За це й віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природні стосунки на протиприродні, так само й чоловіки, залишивши природні стосунки з жінками, розпалилися хіттю один на одного, чоловіки з чоловіками роблячи сором, одержуючи в собі самих належну відплату за своє відступництво.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Чимало наших особистих і суспільних проблем починається тоді, коли людина ставить саму себе в центр життя. У цьому можна побачити одну з основ гріха: творіння займає місце Творця. Апостол Павло говорить про людей, які «служили творінню більше, ніж Творцеві» (Рим. 1:25).
Коли людина стає для себе найвищою мірою всього, її бажання поступово перетворюються на критерій добра і зла. Тоді вже не ми намагаємося змінитися відповідно до Божої волі, а Бога прагнемо пристосувати до власних уявлень. Те, що суперечить Його задуму, починаємо виправдовувати лише тому, що воно відповідає нашим бажанням.
Але Бог не примушує людину жити за Його волею. Павло говорить: «І віддав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець» (Рим. 1:24). Це не означає, що Бог бажає людині зла. Він поважає її свободу настільки, що дозволяє зробити навіть неправильний вибір і відчути його наслідки.
Тому джерело багатьох наших страждань варто шукати не в Богові, а у власному віддаленні від Нього. Повернення починається тоді, коли людина перестає робити себе центром світу і знову віддає центральне місце Творцеві.
