«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Апостола від 70-тьох Акили. Блгв. Оскольда, першомученика Київського. Мч. Юста. Прп. Стефана Махрицького
Апостол: Рим. 16:17-24, Євангеліє: Матфея 13:10-23
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро цілісність серця
Рим. 16:17-24
Браття, благаю вас, остерігайтеся тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтеся від них; бо такі люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоби ви були мудрі на добро і прості стосовно зла. Бог же миру кине незабаром сатану під ноги ваші. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь!
Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лýкій, Іáсон і Сосипáтр, родичі мої. Вітаю вас у Господі і я, Тéртій, який написав це послання. Вітає вас Ґáій, гостинний хазяїн для мене і всієї церкви. Вітає вас Е́раст, міський скарбник, і брат Кварт. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Завершуючи своє послання, апостол Павло закликає римських християн уникати тих, хто сіє поділи в церковній громаді, і нагадує їм про необхідність бути «мудрі у доброму і прості у злому» (пор. Рим. 16:17–19). Цей заклик є природним підсумком усього, що апостол писав про Христа, Царство Боже та духовне життя.
У біблійному розумінні мудрість — це не лише знання, а насамперед уміння жити праведно і вірно виконувати Божу волю. Така мудрість була необхідною і до приходу Христа, але особливо важливою вона стала для тих, хто пішов за Ним і обрав життя в Божому Царстві. Адже вірність Богові щодня підтверджується не словами, а способом життя.
Проте вибір Царства не означає втечі від світу. Християнин покликаний жити серед людей і бути свідком Христа саме в цьому світі, який водночас змінюється під дією Божої благодаті й продовжує чинити опір Богові.
Тому апостол закликає бути «простими щодо зла». У Святому Письмі ця простота не означає наївності чи необізнаності. Вона означає цілісність серця, чистоту намірів і внутрішню неподільність людини. Без такої духовної простоти неможливо ні йти за Христом, ні ввійти до Його Царства, ні жити в ньому.
Саме тому Павло завершує своє послання нагадуванням про найголовніше: той, хто прагне праведності й шукає Царства Божого, повинен поєднувати мудрість у добрі з чистотою серця та простотою щодо зла.
ЄВАНГЕЛІЄпро запрошення до пошуку
Матфея 13:10-23
О дного разу учні Ісуса, підійшовши, сказали Йому: «Чому притчами говориш до народу?»
Він же сказав їм у відповідь: «Тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а тим не дано, бо хто має, тому буде дано і дано з надлишком, а хто не має, в того буде забрано й те, що має; тому притчами їм говорю, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють.
І сповнюється над ними пророцтво Ісайї, яке говорить: “Слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите, бо заплило серце народу цього і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоби не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися. І Я зцілю їх”.
Ваші ж блаженні очі, що бачать, і вуха ваші, що чують, амінь бо кажу вам: багато хто з пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, і почути те, що ви чуєте, і не почули.
Ви ж послухайте притчу про сіяча: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це є той, хто при дорозі посіяний.
А посіяне на кам’янистих місцях це є той, хто слухає слово і зразу ж із радістю сприймає його; але не має кореня в собі і тому недовгочасний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
А посіяне в тернах — це є той, хто слухає слово, але клопіт віку цього й омана багатства заглушають слово, і воно стає безплідним. А посіяне на добрій землі — це є той, хто слухає слово й розуміє, він же і приносить плід, хтось у стократ, хтось у шістдесят, а ще хтось у тридцять».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Що таке притча? Чому Ісус звертається до народу саме через притчі? Чому учням відкрито таємниці Царства Божого, і Він пояснює їм зміст Своїх притч, тоді як інші, здається, залишаються без пояснення?
Щоб відповісти на ці запитання, важливо зрозуміти, для чого притчі використовувалися з давніх часів. Здавалося б, простіше було б усе пояснити прямо. Але такий підхід не завжди допомагає. Він дає готові відповіді, проте часто не пробуджує в людині справжніх запитань. Учень навіть не замислюється, що саме йому потрібно шукати.
Притча діє інакше. Вона допомагає побачити незвичайне у звичному, відкриває новий зміст у тому, що здавалося давно зрозумілим. Вона пробуджує серце і спонукає людину ставити важливі запитання про Бога, про себе і про сенс життя.
Людина, звісно, може відмахнутися від притчі. Тоді вона залишиться для неї лише цікавою історією чи гарною алегорією. Саме про таких Христос говорить: «Дивлячись — не бачать, і слухаючи — не чують».
Той же, хто готовий слухати, починає шукати відповіді. Саме так чинили учні: вони приходили до Ісуса із запитаннями, і тоді Він відкривав їм глибший зміст Своїх слів.
Христос нікого не змушує вірити. Він відкриває істину тим, хто прагне її почути, залишаючи двері Царства відчиненими для кожного, хто захоче увійти.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 14 липня 2025
Святці: Апостола від 70-тьох Акили. Блгв. Оскольда, першомученика Київського. Мч. Юста. Прп. Стефана Махрицького Апостол: Рим. 16:17-24 · Євангеліє: Матфея 13:10-23 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро цілісність серцяРим. 16:17-24
Браття, благаю вас, остерігайтеся тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтеся від них; бо такі люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних. Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоби ви були мудрі на добро і прості стосовно зла. Бог же миру кине незабаром сатану під ноги ваші. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь!
Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лýкій, Іáсон і Сосипáтр, родичі мої. Вітаю вас у Господі і я, Тéртій, який написав це послання. Вітає вас Ґáій, гостинний хазяїн для мене і всієї церкви. Вітає вас Е́раст, міський скарбник, і брат Кварт. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь!
КОМЕНТАРдо Апостола
Завершуючи своє послання, апостол Павло закликає римських християн уникати тих, хто сіє поділи в церковній громаді, і нагадує їм про необхідність бути «мудрі у доброму і прості у злому» (пор. Рим. 16:17–19). Цей заклик є природним підсумком усього, що апостол писав про Христа, Царство Боже та духовне життя.
У біблійному розумінні мудрість — це не лише знання, а насамперед уміння жити праведно і вірно виконувати Божу волю. Така мудрість була необхідною і до приходу Христа, але особливо важливою вона стала для тих, хто пішов за Ним і обрав життя в Божому Царстві. Адже вірність Богові щодня підтверджується не словами, а способом життя.
Проте вибір Царства не означає втечі від світу. Християнин покликаний жити серед людей і бути свідком Христа саме в цьому світі, який водночас змінюється під дією Божої благодаті й продовжує чинити опір Богові.
Тому апостол закликає бути «простими щодо зла». У Святому Письмі ця простота не означає наївності чи необізнаності. Вона означає цілісність серця, чистоту намірів і внутрішню неподільність людини. Без такої духовної простоти неможливо ні йти за Христом, ні ввійти до Його Царства, ні жити в ньому.
Саме тому Павло завершує своє послання нагадуванням про найголовніше: той, хто прагне праведності й шукає Царства Божого, повинен поєднувати мудрість у добрі з чистотою серця та простотою щодо зла.
ЄВАНГЕЛІЄпро запрошення до пошукуМатфея 13:10-23
О дного разу учні Ісуса, підійшовши, сказали Йому: «Чому притчами говориш до народу?»
Він же сказав їм у відповідь: «Тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а тим не дано, бо хто має, тому буде дано і дано з надлишком, а хто не має, в того буде забрано й те, що має; тому притчами їм говорю, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють.
І сповнюється над ними пророцтво Ісайї, яке говорить: “Слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите, бо заплило серце народу цього і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоби не побачити очима і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися. І Я зцілю їх”.
Ваші ж блаженні очі, що бачать, і вуха ваші, що чують, амінь бо кажу вам: багато хто з пророків і праведників бажали побачити те, що ви бачите, і не побачили, і почути те, що ви чуєте, і не почули.
Ви ж послухайте притчу про сіяча: до кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це є той, хто при дорозі посіяний.
А посіяне на кам’янистих місцях це є той, хто слухає слово і зразу ж із радістю сприймає його; але не має кореня в собі і тому недовгочасний; коли ж прийде скорбота або гоніння за слово, відразу спокушається.
А посіяне в тернах — це є той, хто слухає слово, але клопіт віку цього й омана багатства заглушають слово, і воно стає безплідним. А посіяне на добрій землі — це є той, хто слухає слово й розуміє, він же і приносить плід, хтось у стократ, хтось у шістдесят, а ще хтось у тридцять».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Що таке притча? Чому Ісус звертається до народу саме через притчі? Чому учням відкрито таємниці Царства Божого, і Він пояснює їм зміст Своїх притч, тоді як інші, здається, залишаються без пояснення?
Щоб відповісти на ці запитання, важливо зрозуміти, для чого притчі використовувалися з давніх часів. Здавалося б, простіше було б усе пояснити прямо. Але такий підхід не завжди допомагає. Він дає готові відповіді, проте часто не пробуджує в людині справжніх запитань. Учень навіть не замислюється, що саме йому потрібно шукати.
Притча діє інакше. Вона допомагає побачити незвичайне у звичному, відкриває новий зміст у тому, що здавалося давно зрозумілим. Вона пробуджує серце і спонукає людину ставити важливі запитання про Бога, про себе і про сенс життя.
Людина, звісно, може відмахнутися від притчі. Тоді вона залишиться для неї лише цікавою історією чи гарною алегорією. Саме про таких Христос говорить: «Дивлячись — не бачать, і слухаючи — не чують».
Той же, хто готовий слухати, починає шукати відповіді. Саме так чинили учні: вони приходили до Ісуса із запитаннями, і тоді Він відкривав їм глибший зміст Своїх слів.
Христос нікого не змушує вірити. Він відкриває істину тим, хто прагне її почути, залишаючи двері Царства відчиненими для кожного, хто захоче увійти.