Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога
1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
ЄВАНГЕЛІЄпро таємницю Хресної жертви
Ін 19:6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро Божий задум про людину
1 Кор. 11:8-22
Браття, не чоловік від жінки, але жінка від чоловіка; і не чоловік був створений для жінки, але жінка для чоловіка. Тому жінка й повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради Ангелів. А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою? Чи не сама природа навчає вас, що коли чоловік відпускає волосся, то це для нього безчестя, але коли жінка відпускає волосся, це для неї честь, бо волосся дане їй замість покривала. А коли хтось захотів би сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі.
Але, зауважуючи про це, я не можу похвалити вас, бо ви збираєтесь не на краще, а на гірше. Бо, по-перше, чую, що коли ви збираєтеся разом, між вами бувають розділення, чому почасти й вірю. Бо має бути між вами й розбіжність думок, щоби виявилися серед вас і досвідчені. Далі, ви збираєтеся разом не так, як для споживання вечері Господньої; бо кожен поспішає раніше за інших з’їсти власну вечерю, тож один лишається голодним, а інший упивається. Невже ви не маєте домівок для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і соромите тих, хто не має? То що сказати вам? Похвалити вас за це? Не похвалю.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло наголошує, що чоловік і жінка мають однакову гідність перед Богом, але не є однаковими. Їхня відмінність не применшує цінності жодного з них, а є частиною Божого задуму про світ. Бог створив кожну людину неповторною, і саме ця різноманітність збагачує людське життя.
Сучасний світ нерідко ототожнює рівність з однаковістю. Проте християнство говорить про інше: усі люди рівні у своїй гідності, бо кожен створений за образом Божим і кожного Христос покликав до спасіння. Водночас кожен має власне покликання, дари й відповідальність.
Розмірковуючи про покриття голови під час молитви, Павло звертає увагу не стільки на зовнішній звичай, скільки на повагу до Божого порядку та готовність прийняти себе такими, якими нас створив Господь. Зовнішні знаки мають сенс лише тоді, коли вони відображають внутрішню віру та покору Божій волі.
Апостол також нагадує, що різноманітність дарів і навіть різні погляди можуть служити добру, якщо вони спрямовані на розбудову Церкви. Бог дає кожному свої таланти не для самоствердження, а для служіння ближнім і прославлення Його імені.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру понад очікування
Матфея 17:10-18
О дного разу спитали Ісуса учні Його, кажучи: «Чому книжники говорять, що Іллі належить прийти спершу?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Так, Ілля прийде спершу і влаштує все; але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а зробили з ним, що тільки хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них». Тоді зрозуміли учні, що про Іоана Хрестителя Він сказав їм.
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, сказав: «Господи, помилуй мого сина; він у час повного місяця біснується й тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь, і часто у воду; і я привів його до учнів Твоїх, але вони не змогли зцілити його».
Ісус же сказав у відповідь: «О покоління невірне й розбещене! Доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди». І заборонив йому Ісус, і вийшов із нього біс; і одужав отрок від того часу.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Після Преображення Господнього Ісус просить учнів не розповідати поки що про те, що вони побачили. Саме тоді вони запитують Його про пророка Іллю, адже знали, що перед приходом Месії має з'явитися Ілля. Їхній особистий досвід ніби суперечив тому, чого вони навчалися з дитинства.
Христос пояснює, що той, хто мав приготувати Йому дорогу, вже прийшов. Це був Іоан Предтеча, але люди не впізнали його, не прийняли і вбили. Так само буде відкинутий і Сам Спаситель.
Ці слова є пересторогою і для нас. Ми часто уявляємо, як саме Бог повинен діяти, і намагаємося вмістити Його волю у власні людські уявлення. Через це можна не впізнати Божу дію або відкинути того, кого Господь посилає.
Єдиний надійний шлях — уважно слухати Боже Слово, жити довірою до Господа і не покладатися лише на людські очікування чи чужий досвід. Бог нерідко діє інакше, ніж ми уявляємо, але завжди веде людину дорогою спасіння.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. 10 Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? 11 Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро мудрість, що веде до Бога1 Кор 1:18-24
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. Бо написано: «Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину». Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, — Христа, Божу силу i Божу премудрiсть;
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло ставить важливе запитання: чому людська мудрість не привела людей до пізнання Бога? Річ не в тому, що знання саме по собі є поганим. У біблійному розумінні мудрість — це насамперед уміння жити по-Божому, застосовувати істину у власному житті.
Та через гріх людина нерідко використовує свій розум не для виконання Божої волі, а для того, щоб виправдати себе або знайти обхідні шляхи. Те, що мало допомагати йти дорогою праведності, інколи перетворюється на засіб уникнути цієї дороги. Замість життя за Божими заповідями людина починає лише створювати видимість благочестя.
Саме тому проповідь Євангелія часто здається світові нерозумною. Вона не спирається на людську логіку чи прагнення до успіху, а відкриває шлях довіри Богові, смирення та жертовної любові. Для тих, хто оцінює все лише земними мірками, це виглядає безумством.
Але саме ця, здавалося б, «нерозумна» проповідь відкриває людині Божу мудрість. Царство Христове не будується за законами цього світу. Воно відкривається тим, хто готовий не лише знати істину, а й жити нею.
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Євангеліст Іоан особливо підкреслює самотність Христа на хресті. Він майже не описує натовп чи інших апостолів, а зосереджує увагу на самому Розп'ятті та словах Спасителя. Ісус промовляє: «Прагну!» і «Звершилося!». Саме в цих словах Іоан бачить глибокий зміст хресної жертви.
«Звершилося!» означає не лише завершення земного служіння Христа. Після зустрічі з Воскреслим апостол зрозумів, що на Голгофі звершився Божий задум спасіння людства. Те, чого віками чекали пророки, здійснилося через хресну смерть Спасителя.
Не менш промовистими є слова: «Прагну!». Христос переживає справжні людські страждання. Той, Хто насичував тисячі людей кількома хлібами, тепер терпить звичайну людську спрагу. Він добровільно приймає всю повноту людської немочі, щоб розділити її з нами.
Для Іоана головне не зовнішні події, а любов Христа, Який свідомо йде на страждання заради спасіння світу. Голгофа стала не поразкою, а добровільною жертвою Божого Сина. Саме такою була ціна нашого спасіння і відкритих для людства дверей до Божого Царства.
АПОСТОЛпро Божий задум про людину1 Кор. 11:8-22
Браття, не чоловік від жінки, але жінка від чоловіка; і не чоловік був створений для жінки, але жінка для чоловіка. Тому жінка й повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради Ангелів. А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою? Чи не сама природа навчає вас, що коли чоловік відпускає волосся, то це для нього безчестя, але коли жінка відпускає волосся, це для неї честь, бо волосся дане їй замість покривала. А коли хтось захотів би сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі.
Але, зауважуючи про це, я не можу похвалити вас, бо ви збираєтесь не на краще, а на гірше. Бо, по-перше, чую, що коли ви збираєтеся разом, між вами бувають розділення, чому почасти й вірю. Бо має бути між вами й розбіжність думок, щоби виявилися серед вас і досвідчені. Далі, ви збираєтеся разом не так, як для споживання вечері Господньої; бо кожен поспішає раніше за інших з’їсти власну вечерю, тож один лишається голодним, а інший упивається. Невже ви не маєте домівок для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і соромите тих, хто не має? То що сказати вам? Похвалити вас за це? Не похвалю.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло наголошує, що чоловік і жінка мають однакову гідність перед Богом, але не є однаковими. Їхня відмінність не применшує цінності жодного з них, а є частиною Божого задуму про світ. Бог створив кожну людину неповторною, і саме ця різноманітність збагачує людське життя.
Сучасний світ нерідко ототожнює рівність з однаковістю. Проте християнство говорить про інше: усі люди рівні у своїй гідності, бо кожен створений за образом Божим і кожного Христос покликав до спасіння. Водночас кожен має власне покликання, дари й відповідальність.
Розмірковуючи про покриття голови під час молитви, Павло звертає увагу не стільки на зовнішній звичай, скільки на повагу до Божого порядку та готовність прийняти себе такими, якими нас створив Господь. Зовнішні знаки мають сенс лише тоді, коли вони відображають внутрішню віру та покору Божій волі.
Апостол також нагадує, що різноманітність дарів і навіть різні погляди можуть служити добру, якщо вони спрямовані на розбудову Церкви. Бог дає кожному свої таланти не для самоствердження, а для служіння ближнім і прославлення Його імені.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру понад очікуванняМатфея 17:10-18
О дного разу спитали Ісуса учні Його, кажучи: «Чому книжники говорять, що Іллі належить прийти спершу?»
Ісус же сказав їм у відповідь: «Так, Ілля прийде спершу і влаштує все; але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і не впізнали його, а зробили з ним, що тільки хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них». Тоді зрозуміли учні, що про Іоана Хрестителя Він сказав їм.
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, сказав: «Господи, помилуй мого сина; він у час повного місяця біснується й тяжко страждає, бо часто кидається у вогонь, і часто у воду; і я привів його до учнів Твоїх, але вони не змогли зцілити його».
Ісус же сказав у відповідь: «О покоління невірне й розбещене! Доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди». І заборонив йому Ісус, і вийшов із нього біс; і одужав отрок від того часу.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Після Преображення Господнього Ісус просить учнів не розповідати поки що про те, що вони побачили. Саме тоді вони запитують Його про пророка Іллю, адже знали, що перед приходом Месії має з'явитися Ілля. Їхній особистий досвід ніби суперечив тому, чого вони навчалися з дитинства.
Христос пояснює, що той, хто мав приготувати Йому дорогу, вже прийшов. Це був Іоан Предтеча, але люди не впізнали його, не прийняли і вбили. Так само буде відкинутий і Сам Спаситель.
Ці слова є пересторогою і для нас. Ми часто уявляємо, як саме Бог повинен діяти, і намагаємося вмістити Його волю у власні людські уявлення. Через це можна не впізнати Божу дію або відкинути того, кого Господь посилає.
Єдиний надійний шлях — уважно слухати Боже Слово, жити довірою до Господа і не покладатися лише на людські очікування чи чужий досвід. Бог нерідко діє інакше, ніж ми уявляємо, але завжди веде людину дорогою спасіння.
