Браття, у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсусi:
Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк;
упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної.
Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я,
щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних
i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?На що людина здатна заради любові? На великі вчинки, жертви й навіть подвиги. Проте іноді за ними приховується не лише любов, а й бажання прославитися, привернути увагу чи заслужити любов у відповідь.
Христос відкриває інший шлях. Його любов виявляється не у самозвеличенні, а в самовідданості, применшенні — кенозисі. І тоді питання любові звучить інакше: не що великого ти здатний здійснити, а від чого свого готовий відмовитися заради того, кого любиш? Що готовий йому віддати?
Христос віддає все. Син Божий стає Сином Людським, входить у межі часу і простору, приймає неміч людської природи, народжується Немовлям, живе звичайним людським життям і працює руками.
Але Його самовіддання йде ще далі. Учитель стає слугою Своїх учнів і вмиває їм ноги. А зрештою віддає Самого Себе, добровільно приймаючи страждання і смерть.
Саме так Христос відкриває справжню міру любові. Любов не запитує передусім, що вона отримає у відповідь. Вона віддає себе. Бог у Христі йде цим шляхом до кінця, щоб бути з людиною і в житті, і перед обличчям смерті, відкриваючи їй шлях до життя вічного.
ЄВАНГЕЛІЄпро Богородицю, Яка почула Боже слово
Лк. 10:38-42; 11:27-28
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?У сьогоднішньому Євангелії жінка з народу вигукує до Христа: «Блаженне лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе годували». У цих словах — не лише похвала Матері Ісуса, але й сповідання Його як обіцяного Месії.
Якщо ми віримо, що Ісус із Назарета — воплочений Син Божий, то не можемо не прославляти Ту, через Яку звершилося Його Втілення. Тому Церква називає Пресвяту Богородицю Новою Євою: Її послух Богові стає протилежністю непослуху Єви, так само як послух Христа виправляє непослух Адама.
Богородиця прийняла Слово Боже не лише в серце, але дала Йому Свою людську плоть. Від Неї Христос прийняв ту людську природу, в якій постраждав, воскрес і яку дає нам у Таїнстві Євхаристії.
Особливо важлива відповідь Христа на вигук жінки. Грецьке слово, яким вона починається, виражає не заперечення, а згоду: «Так, воістину». Отже, слова Спасителя можна зрозуміти так: «Так, блаженні ті, хто слухає слово Боже і виконує його».
Ці слова насамперед здійснилися в Самій Богородиці. Вона почула Боже слово, довірилася йому і виконала його: «Нехай буде Мені за словом твоїм». Тому Її блаженство відкриває шлях і для кожного з нас — почути Бога, довіритися Йому і жити за Його словом.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії П’ятниця, 15 серпня 2025
Святці: Ікони Успіння Божої Матері Києво-Печерської Апостол: Флп. 2:5-11 · Євангеліє: Лк. 10:38-42; 11:27-28 Піст: Гаряча їжа без олії
АПОСТОЛпро любов, яка віддає себеФлп. 2:5-11
Браття, у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсусi:
Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚
але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк;
упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної.
Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я,
щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних
i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.
КОМЕНТАРдо Апостола
На що людина здатна заради любові? На великі вчинки, жертви й навіть подвиги. Проте іноді за ними приховується не лише любов, а й бажання прославитися, привернути увагу чи заслужити любов у відповідь.
Христос відкриває інший шлях. Його любов виявляється не у самозвеличенні, а в самовідданості, применшенні — кенозисі. І тоді питання любові звучить інакше: не що великого ти здатний здійснити, а від чого свого готовий відмовитися заради того, кого любиш? Що готовий йому віддати?
Христос віддає все. Син Божий стає Сином Людським, входить у межі часу і простору, приймає неміч людської природи, народжується Немовлям, живе звичайним людським життям і працює руками.
Але Його самовіддання йде ще далі. Учитель стає слугою Своїх учнів і вмиває їм ноги. А зрештою віддає Самого Себе, добровільно приймаючи страждання і смерть.
Саме так Христос відкриває справжню міру любові. Любов не запитує передусім, що вона отримає у відповідь. Вона віддає себе. Бог у Христі йде цим шляхом до кінця, щоб бути з людиною і в житті, і перед обличчям смерті, відкриваючи їй шлях до життя вічного.
ЄВАНГЕЛІЄпро Богородицю, Яка почула Боже словоЛк. 10:38-42; 11:27-28
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
КОМЕНТАРдо Євангелія
У сьогоднішньому Євангелії жінка з народу вигукує до Христа: «Блаженне лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе годували». У цих словах — не лише похвала Матері Ісуса, але й сповідання Його як обіцяного Месії.
Якщо ми віримо, що Ісус із Назарета — воплочений Син Божий, то не можемо не прославляти Ту, через Яку звершилося Його Втілення. Тому Церква називає Пресвяту Богородицю Новою Євою: Її послух Богові стає протилежністю непослуху Єви, так само як послух Христа виправляє непослух Адама.
Богородиця прийняла Слово Боже не лише в серце, але дала Йому Свою людську плоть. Від Неї Христос прийняв ту людську природу, в якій постраждав, воскрес і яку дає нам у Таїнстві Євхаристії.
Особливо важлива відповідь Христа на вигук жінки. Грецьке слово, яким вона починається, виражає не заперечення, а згоду: «Так, воістину». Отже, слова Спасителя можна зрозуміти так: «Так, блаженні ті, хто слухає слово Боже і виконує його».
Ці слова насамперед здійснилися в Самій Богородиці. Вона почула Боже слово, довірилася йому і виконала його: «Нехай буде Мені за словом твоїм». Тому Її блаженство відкриває шлях і для кожного з нас — почути Бога, довіритися Йому і жити за Його словом.
