Браття, вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона, і захотів краще страждати з народом Божим, аніж мати тимчасову гріховну насолоду, і ганьбу Христову вважав для себе більшим багатством, аніж єгипетські скарби, бо він дивився на майбутню нагороду.
І що ще скажу? Не вистачить мені часу, щоби розповісти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Єффая, про Давида, Самуїла та пророків, які вірою перемагали царства, чинили справедливість, одержували обітниці, затуляли пащі левів, гасили силу вогню й уникали вістря меча, зміцнювались від немочі, були сильними на війні, проганяли полки чужинців; жінки одержували померлих своїх воскреслими. Інші ж замучені були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресіння; інші зазнали наруги та бичування, а також кайданів і темниці, їх побивали камінням, розпилювали, піддавали катуванню, вони помирали від меча, тинялися в овечих і козячих шкурах, терпіли нестатки, скорботи, кривди — ті, яких увесь світ не був достойний, блукали пустелями й горами, печерами та ущелинами землі. І всі вони, одержавши засвідчення вірою, не одержали обіцяного, тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоби вони не без нас досягли досконалості.
Тому і ми, маючи довкола себе таку хмару свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, що нас обплутує, і з терпінням будемо бігти до боротьби, яка лежить перед нами, дивлячись на Ісуса, начальника і вдосконалювача віри.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Говорячи про старозавітних праведників, автор Послання до євреїв стверджує, що вони досягли досконалості, але «не без нас». Під цим «нами» мається на увазі Церква — Тіло Христове.
Ці слова можна було б зрозуміти як твердження про перевагу християнства над іншими релігіями. Але йдеться не про перемогу однієї релігійної системи над іншою. Християнство — це передусім життя з Христом у Його Царстві. Тому й «досконалість», про яку говорить апостол, — це повнота життя в Царстві Божому.
Люди віри, які жили задовго до пришестя Христа, шукали тієї самої повноти. Вони довіряли Богові, йшли за Ним і спрямовували своє життя до Нього, хоча ще не бачили здійснення Його обітниць. Те, чого вони прагнули, остаточно відкривається у Христі.
Ми звикли мислити категоріями «раніше» і «пізніше»: спочатку старозавітні праведники, потім пришестя Христа, а після цього — Церква. Але Царство Боже не обмежене нашим сприйняттям часу. Його реальність охоплює всю історію спасіння.
Тому старозавітні праведники і християни належать до одного Божого задуму. Для нас зустріч із Христом часто стає початком шляху, а для них вона стала його завершенням. Але і вони, і ми знаходимо повноту життя лише в одному — у Христі та Його Царстві.
