Браття, всім нам належить з’явитися на суд Христа, щоби кожному одержати згідно з тим, що він робив у тілі: добре або лихе. Отже, знаючи страх Господній, ми переконуємо людей, а Богові ми відкриті; надіюсь, що відкриті і вашій совісті. Ми не знову знайомимося з вами, але даємо вам привід хвалитись нами, щоби ви мали щó відповісти тим, хто хвалиться зовнішнім, а не серцем. Коли ми виходимо з себе — то для Бога; коли ж помірковані — то для вас. Любов Христа керує нами, що думаємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли. А Христос помер за всіх, щоби ті, хто живе, вже не жили для самих себе, але заради Того, Хто для них помер і воскрес.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Якщо життя неминуче й остаточно закінчується смертю, то егоїзм може здаватися цілком логічним. Часу мало, отже, треба встигнути взяти від життя якомога більше, навіть якщо іноді це відбувається за рахунок інших. Звідси й жорстокий принцип: нехай сьогодні втратить інший, аби я протримався ще трохи.
Але Воскресіння Христа докорінно змінює цю логіку. Якщо Христос помер за всіх і смертю переміг смерть, мені більше не потрібно відвойовувати собі шматочки життя в інших. Життя перестає бути обмеженим запасом, за який усі змушені боротися.
Християнин може поєднати своє життя з життям Того, Хто помер і воскрес, і вчитися жити так, як живе Він. А Христос живе не для Себе — Він віддає Себе тим, кого любить.
Тому жити для Христа означає поступово переставати жити лише для себе: не хапати, а віддавати; не використовувати іншого, а любити; не боятися втратити життя, а довірити його Богові.
Саме такою може бути наша справжня вдячність Христові: не лише словами дякувати Йому за Воскресіння, а жити вже тепер життям, яке Він відкрив нам і яке сильніше за смерть.
