Браття, хто певний у собі, що він Христовий, той сам по собі суди, що, як він Христовий, так і ми Христові. Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, яку Господь дав нам на збудування, а не на руйнування ваше, то не був би в соромі. Та щоби не здавалося, що я лякаю вас тільки посланнями, оскільки дехто говорить: «У посланнях він суворий і сильний, а в особистій присутності слабкий, і мова його незначна», — нехай знає така людина, що, які ми на словах у посланнях, коли відсутні, такі ж і на ділі, коли присутні.
Бо ми не сміємо вважати себе чи прирівнювати до тих, хто сам себе вихваляє: вони себе міряють самими собою та нерозумно себе порівнюють із собою. А ми будемо хвалитися не безмірно, не переступаючи межі, яку дав нам Бог, у тому числі й вами. І не можна сказати, ніби ми намагаємося поширити свою владу й на вас, хоч самі до вас і не дійшли — ні, ми були у вас із благовістям Христовим. Ми не без міри хвалимось, не чужими трудами, але маємо надію, що, в міру зростання вашої віри, будемо й ми пишно рости у своїх межах і проповідувати благовістя і в дальших краях, а не хвалитися тим, що вже зроблено на чужому полі. А хто хвалиться, нехай хвалиться Господом. Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить про людей, які хваляться самими собою, власними здібностями, становищем чи досягненнями. Для нього така похвала нічого не варта, адже людська оцінка себе легко перетворюється на марнославство.
Сам Павло бачить підставу для похвали зовсім в іншому — у виконанні служіння, дорученого йому Богом. Він проповідує Євангеліє, створює християнські громади, трудиться для Церкви не заради визнання чи слави, а тому, що це його покликання.
Для апостола важливо не те, наскільки високо його оцінюють люди, а те, чи виконав він те, що доручив йому Господь. Тому в його житті дедалі менше місця залишається для людського марнославства. Справжню цінність має лише життя, віддане Богові.
Недарма слова Павла перегукуються з пророком Єремією: нехай людина хвалиться не собою, а тим, що знає Господа, Який творить милість, суд і правду.
Отже, питання не в тому, чим ми можемо похвалитися перед людьми, а в тому, чи є наше життя таким, яким його хоче бачити Бог.
