Браття (кажу тим, які знають Закон), хіба ви не знаєте, що Закон панує над людиною, доки вона живе? Так і заміжня жінка зв’язана законом з живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя. Тому, якщо при живому чоловікові буде з іншим, зватиметься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо з’єднається з іншим чоловіком. Так і ви, браття мої, померли для Закону тілом Христовим, аби належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоби приносити плід Богові. Бо коли ми жили в плоті, то пристрасті гріховні, виявлені Законом, діяли в членах наших, щоби смерті принести плід; але тепер, коли ми померли для Закону, яким були зв’язані, нас було звільнено від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
Що ж скажемо? Закон є гріхом? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як через Закон. Бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не говорив: «Не жадатимеш». Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке пожадання: бо без Закону гріх мертвий. Я жив колись без Закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть, тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене й умертвив нею. Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
Отже, невже те, що добре, стало для мене смертю? Зовсім ні. Але гріх обернув добре мені на смерть, і так виявилася його гріховність; так заповідь робить гріх винятково грішним.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Повністю позбутися гріха можна лише померши. Іншого способу немає. Тоді й Закон уже не має влади над людиною, адже він даний живим, а не мертвим.
Слід зауважити, що за традиційними юдейськими уявленнями про посмертне існування, які були поширені в євангельську епоху, говорити про дію Закону після смерті справді не доводилося. Посмертне буття уявлялося як перебування в шеолі — світі тіней, де немає життя у повному значенні цього слова. Те подоба життя, яке там існує, не керується Законом і не спрямовується ним, хоча б тому, що людина там ледве усвідомлює себе, а тим більше не здатна керувати собою.
Тому померлий опинявся поза сферою дії Закону, і питання гріха чи праведності для нього вже не стояло. Саме тому апостол порівнює перехід до життя з Христом у Його Царстві зі смертю. Людина при такому переході входить в інший вимір буття, подібно до того, як після смерті входить в інший стан існування.
Але в Царстві Божому діє зовсім інша динаміка духовного життя. У непреображеному світі людина, намагаючись подолати свою гріховність, постійно стикається з майже нездоланною перешкодою — власною падшою природою.
Закон лише виявляє цю перешкоду в усій її очевидності. Подолати ж її може лише Спаситель, Який відкриває кожному, хто шукає, шлях до Свого Царства, де цієї перепони вже немає.
Не тому, що людська природа миттєво змінюється, а тому, що зникає розділення між великим Божим світом і тим обмеженим світом падшої людини, який виник після гріхопадіння. Раніше людина була скута гріхом зсередини і обмежена ззовні. Тепер зовнішня перепона усунена, залишається лише внутрішня.
І тепер уже від самої людини залежить, наскільки швидко з Божою допомогою буде подолано і цю останню перешкоду.
