«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів: Петра, Андрія, Якова Заведєєва, брата його Филипа, Варфоломія, Фоми, Матфея, Якова Алфеєва, Юди Якового, або Фадея, Симона Зилота та Матфея. Волинської та Баликінської та Горбанівської ікон Божої Матері
Апостол: Рим. 9:18-33, Євангеліє: Матфея 11:2-15
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро поклик і вибір
Рим. 9:18-33
Браття, Бог, кого хоче, милує, а кого хоче, робить жорстоким. Ти скажеш мені: «За що ж тоді звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» А ти хто, людино, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Навіщо ти мене так зробив?» Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один посуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? Що з того, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням зберігав посудини гніву, готові до погибелі, щоби разом явити багатство слави Своєї над посудинами милості, які Він приготував для слави, — над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників? Як і у книзі Осії Він говорить: «Не Мій народ назвý Моїм народом, і не улюблену — улюбленою. І буде: на місці, де сказано їм: “Ви не Мій народ”, там вони названі будуть синами Бога Живого». Ісайя ж проголошує про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїля було числом, як піску морського, тільки залишок спасеться; бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землі». І, як провістив Ісайя: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були би подібні до Гоморри».
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри. А Ізраїль, який шукав Закону праведності, Закону праведності не досягнув. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах Закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: «Ось, Я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; та кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться».
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Із сьогоднішнього читання можна зробити дивний висновок: Бог Сам спасає тих, кого Він наперед визначив до спасіння, а решті, як би вони не старалися, залишається загинути. Але не будемо впадати у зневіру, а тим більше — судити про інших людей.
За «законом праведності», про який пише апостол, виправдовуються не ті, хто шукає власної праведності шляхом виконання приписів закону, а ті, хто вірить у Наріжний Камінь — Христа. Саме Він у сьогоднішньому Євангелії кидає нам виклик — час закону минув, тепер Його Царство отримують ті, хто готовий докладати зусилля.
ЄВАНГЕЛІЄпро маленькі перемоги
Матфея 11:2-15
О дного разу Іоан, почувши в темниці про діла Христові, послав двох із учнів своїх сказати Йому: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?»
І сказав їм Ісус у відповідь: «Підіть сповістіть Іоанові, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим благовіству́ється; і блаженний той, хто не спокуситься через Мене».
Коли ж вони пішли, Ісус почав говорити народові про Іоана: «На що дивитися виходили ви в пустиню? Невже на тростину, що вітер колише? То на що́ дивитись виходили ви? Невже на людину, вдягнену в м’який одяг? Ось ті́, що носять м’який одяг, в палацах царських перебувають.
То на що́ ж дивитись виходили ви? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. Це той, про якого написано: “Ось, Я посилаю вісника Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою”. Амінь кажу вам: серед народжених жінками не поставало більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне терпить насильство, і насильники присвоюють його, бо всі пророки й закон пророкували до Іоана. І коли хочете прийняти, він є Ілля, що має прийти. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Ми, можливо, вже звикли до того, що все у світі залежить від Бога. І це справді так: Сам Господь говорить нам, що навіть волосся на нашій голові пораховане і жодне з них не впаде без Його волі (Мф. 10:29–31).
Але тут, як це часто буває в християнстві, прихований парадокс — ми вільні. Бог не змушує нас бути залежними від Нього. Він, можна сказати, «не має сили» завадити нам іти до того, чого ми дуже сильно хочемо. Кожен із нас — це блудний син, а Він — Отець, Який з великою терплячістю, любов’ю і болем дозволяє Своїм дітям робити помилки (пор. Лк. 15:11–32). І ми можемо скільки завгодно усвідомлювати, що Бог усе тримає у Своїй руці, що Він усе бачить, що все залежить від Нього, але наша вперта воля інколи не зрушується навіть на крок…
Але Господь усе одно очікує від нас цього кроку — нехай і невпевненого, але кроку. Ми можемо докладати над собою того зусилля, про яке говорить Христос, можемо підкорятися Богові (Як. 4:6–7), можемо долати свою гордість — адже Бог обіцяв давати нам для цього сили. І кожного разу, коли ми робимо цей крок до Нього, а не в бік того, куди ведуть нас наші часто протилежні Богові бажання, ми Божою силою здобуваємо маленьку, але найважливішу в житті перемогу.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Понеділок, 30 червня 2025
Святці: Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів: Петра, Андрія, Якова Заведєєва, брата його Филипа, Варфоломія, Фоми, Матфея, Якова Алфеєва, Юди Якового, або Фадея, Симона Зилота та Матфея. Волинської та Баликінської та Горбанівської ікон Божої Матері Апостол: Рим. 9:18-33 · Євангеліє: Матфея 11:2-15 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро поклик і вибірРим. 9:18-33
Браття, Бог, кого хоче, милує, а кого хоче, робить жорстоким. Ти скажеш мені: «За що ж тоді звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» А ти хто, людино, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Навіщо ти мене так зробив?» Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один посуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? Що з того, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням зберігав посудини гніву, готові до погибелі, щоби разом явити багатство слави Своєї над посудинами милості, які Він приготував для слави, — над нами, яких Він покликав не тільки з іудеїв, але і з язичників? Як і у книзі Осії Він говорить: «Не Мій народ назвý Моїм народом, і не улюблену — улюбленою. І буде: на місці, де сказано їм: “Ви не Мій народ”, там вони названі будуть синами Бога Живого». Ісайя ж проголошує про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїля було числом, як піску морського, тільки залишок спасеться; бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землі». І, як провістив Ісайя: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були би подібні до Гоморри».
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, одержали праведність, праведність від віри. А Ізраїль, який шукав Закону праведності, Закону праведності не досягнув. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах Закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: «Ось, Я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; та кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться».
КОМЕНТАРдо Апостола
Із сьогоднішнього читання можна зробити дивний висновок: Бог Сам спасає тих, кого Він наперед визначив до спасіння, а решті, як би вони не старалися, залишається загинути. Але не будемо впадати у зневіру, а тим більше — судити про інших людей.
За «законом праведності», про який пише апостол, виправдовуються не ті, хто шукає власної праведності шляхом виконання приписів закону, а ті, хто вірить у Наріжний Камінь — Христа. Саме Він у сьогоднішньому Євангелії кидає нам виклик — час закону минув, тепер Його Царство отримують ті, хто готовий докладати зусилля.
ЄВАНГЕЛІЄпро маленькі перемогиМатфея 11:2-15
О дного разу Іоан, почувши в темниці про діла Христові, послав двох із учнів своїх сказати Йому: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?»
І сказав їм Ісус у відповідь: «Підіть сповістіть Іоанові, що чуєте й бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим благовіству́ється; і блаженний той, хто не спокуситься через Мене».
Коли ж вони пішли, Ісус почав говорити народові про Іоана: «На що дивитися виходили ви в пустиню? Невже на тростину, що вітер колише? То на що́ дивитись виходили ви? Невже на людину, вдягнену в м’який одяг? Ось ті́, що носять м’який одяг, в палацах царських перебувають.
То на що́ ж дивитись виходили ви? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. Це той, про якого написано: “Ось, Я посилаю вісника Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою”. Амінь кажу вам: серед народжених жінками не поставало більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне терпить насильство, і насильники присвоюють його, бо всі пророки й закон пророкували до Іоана. І коли хочете прийняти, він є Ілля, що має прийти. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»
КОМЕНТАРдо Євангелія
Ми, можливо, вже звикли до того, що все у світі залежить від Бога. І це справді так: Сам Господь говорить нам, що навіть волосся на нашій голові пораховане і жодне з них не впаде без Його волі (Мф. 10:29–31).
Але тут, як це часто буває в християнстві, прихований парадокс — ми вільні. Бог не змушує нас бути залежними від Нього. Він, можна сказати, «не має сили» завадити нам іти до того, чого ми дуже сильно хочемо. Кожен із нас — це блудний син, а Він — Отець, Який з великою терплячістю, любов’ю і болем дозволяє Своїм дітям робити помилки (пор. Лк. 15:11–32). І ми можемо скільки завгодно усвідомлювати, що Бог усе тримає у Своїй руці, що Він усе бачить, що все залежить від Нього, але наша вперта воля інколи не зрушується навіть на крок…
Але Господь усе одно очікує від нас цього кроку — нехай і невпевненого, але кроку. Ми можемо докладати над собою того зусилля, про яке говорить Христос, можемо підкорятися Богові (Як. 4:6–7), можемо долати свою гордість — адже Бог обіцяв давати нам для цього сили. І кожного разу, коли ми робимо цей крок до Нього, а не в бік того, куди ведуть нас наші часто протилежні Богові бажання, ми Божою силою здобуваємо маленьку, але найважливішу в житті перемогу.
