Браття, закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерті. А оскільки Закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог, пославши Сина Свого в подобі плоті гріховної і в жертву за гріх, осудив гріх у плоті, щоби праведність Закону сповнилася в нас, що живемо не за плоттю, а за Духом. Бо ті, що живуть за плоттю, думають про плотське, а ті, що живуть за Духом, — про духовне. Бо плотський напрям думок є смерть, а духовний напрям думок — життя і мир, тому що плотський напрям думок є ворожнеча проти Бога; бо Закону Божому не підкоряється, та й не може. Бо ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть. Але ви не за плоттю живете, а за Духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духу Христового не має, той і не Його. Якщо ж Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведності. Якщо ж Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, Який живе у вас.
Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю; бо якщо живете за плоттю, то маєте померти, якщо ж Духом умертвляєте діла тілесні, то живі будете.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Смерть панує над світом, і жодна людська сила не здатна її перемогти. Тим дивовижнішими звучать слова апостола Павла, звернені до кожного з нас. У давніх рукописах цього тексту містяться слова не «визволив мене», а «визволив тебе».
Далі апостол у властивій йому манері розгортає цю думку, заглиблюючись у богословські роздуми, які не завжди легко зрозуміти. Але для нас найважливішим є не стільки пояснення, скільки сама звістка.
Апостол Павло знає, про що говорить, і йому можна довіряти. Найголовніше те, що Дух Божий, Дух життя, дарує мені і тобі свободу від приреченості, свободу від влади смерті.
Так, смерть нікуди не зникла, і кожна людина рано чи пізно зустрінеться з нею. Але для християнина вона вже не є сумним і безглуздим завершенням існування, після якого не залишається нічого.
Ми звільнені від цього закону безнадії. Тому смерть може стати не кінцем, а завершенням важкого земного шляху, за яким відкривається повнота життя.
Хіба це не найбільша надія, яку Бог дарував людині?
