«Світильник для моїх ніг — Твоє слово, світло на моїх стежках» (Пс 118,105)
СЬОГОДНІ
СВЯТЦІ · ПАМ’ЯТІ ДНЯ
Вмч. Прокопія
Апостол: Рим. 8:22-27, Євангеліє: Матфея 10:23-31
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро силу Божої присутності
Рим. 8:22-27
Браття, ми знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині; і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого. Бо ми отримали спасіння з надією. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому й надіятися? Але коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням. Так само й Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо про що помолитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця́, знає, яка мудрість Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло говорить, що бувають моменти, коли ми самі не знаємо, про що молитися, і тоді Дух Святий заступається за нас. Кожному християнинові знайоме переживання, коли молитва, розпочата власними словами, ніби підхоплюється згори. Ми відчуваємо, що вже не самі молимося: Бог близько, Його присутність підтримує і веде нас.
Це пов’язано з тим, що все Царство Боже пронизане диханням Божим — Духом Святим. Як громадяни Царства, ми інколи особливо гостро відчуваємо цю присутність. Але Царство — це не лише наші особисті стосунки з Богом. Воно сповнене життя, мудрості й любові Божої.
У нашому світі людина часто відчуває свою обмеженість і безсилля. У Царстві ж усе відкрите для дії Божої благодаті. Тому молитва стає не лише особистою розмовою з Богом, а й частиною життя самого Царства.
Коли ж ми губимося, не знаємо, про що просити або як висловити свій біль чи надію, Дух Святий доповнює нашу молитву. Він промовляє те, для чого нам бракує слів, і приносить до Бога те, що живе в глибині нашого серця.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру серед випробувань
Матфея 10:23-31
С казав Господь Своїм учням: «Коли гонитимуть вас у цьому місті, біжіть у інше. Амінь кажу вам: не обійдете ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. Нема учня, вищого за вчителя, і раба, вищого за господаря свого. Досить для учня, щоби він став, як учитель його, і для раба, щоби він став, як господар його.
Якщо Господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх Його? Тож не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не було би відкрито, і потайного, чого би не довідалися. Що кажу вам у темряві, скажіть при світлі, і що на вухо чуєте, сповістіть на покрівлях.
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душу не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може й душу і тіло погубити в геєні.
Чи не два горобці продаються за ассарій? І жоден із них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все пораховане; не бійтеся ж: ви цінніші за багатьох горобців».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Слова Христа, які передвіщають близькі гоніння та водночас підбадьорюють віруючих, на перший погляд можуть нагадати те, як переконують своїх послідовників тоталітарні секти: «Ми одні маємо рацію, а всі інші помиляються. Тому нас переслідуватимуть, але ми вистоїмо, бо правда на нашому боці, і за це отримаємо нагороду». І щось подібне в цьому дусі.
Проте існує одна принципова відмінність між тим, що говорить Христос, і тим, що можуть говорити люди. Вона полягає насамперед у тому, Хто саме промовляє ці слова. Лише за словами Христа стоїть абсолютна істина. Тільки Сам Бог може по-справжньому обіцяти, тому що лише Його обітниці є непорушними.
Хоча наша нагорода поки що невидима, саме тому особливо цінним є терпіння. Адже, як говорить апостол Павло: «Коли ж хто бачить те, на що сподівається, то для чого йому тоді надіятися?» (пор. Рим. 8:24).
І якщо Христос говорить, що без волі нашого Небесного Отця з нами нічого не станеться, то ми можемо бути впевнені в правдивості цих слів. Кожен із нас розуміє, а багато хто знає з власного досвіду, що Бог справді піклується про людину.
Навіть у найзвичайніших обставинах життя ми можемо бачити знаки Божої опіки та турботи. Тому християнська надія ґрунтується не на самонавіюванні чи людській впевненості, а на довірі до Бога, Який є вірним у Своїх обітницях.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Четвер, 8 липня 2027
Святці: Вмч. Прокопія Апостол: Рим. 8:22-27 · Євангеліє: Матфея 10:23-31 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро силу Божої присутностіРим. 8:22-27
Браття, ми знаємо, що все творіння сукупно стогне і мучиться донині; і не тільки воно, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого. Бо ми отримали спасіння з надією. Надія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому й надіятися? Але коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням. Так само й Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо про що помолитися як слід, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто випробовує серця́, знає, яка мудрість Духа, тому що Він піклується за святих з волі Божої.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло говорить, що бувають моменти, коли ми самі не знаємо, про що молитися, і тоді Дух Святий заступається за нас. Кожному християнинові знайоме переживання, коли молитва, розпочата власними словами, ніби підхоплюється згори. Ми відчуваємо, що вже не самі молимося: Бог близько, Його присутність підтримує і веде нас.
Це пов’язано з тим, що все Царство Боже пронизане диханням Божим — Духом Святим. Як громадяни Царства, ми інколи особливо гостро відчуваємо цю присутність. Але Царство — це не лише наші особисті стосунки з Богом. Воно сповнене життя, мудрості й любові Божої.
У нашому світі людина часто відчуває свою обмеженість і безсилля. У Царстві ж усе відкрите для дії Божої благодаті. Тому молитва стає не лише особистою розмовою з Богом, а й частиною життя самого Царства.
Коли ж ми губимося, не знаємо, про що просити або як висловити свій біль чи надію, Дух Святий доповнює нашу молитву. Він промовляє те, для чого нам бракує слів, і приносить до Бога те, що живе в глибині нашого серця.
ЄВАНГЕЛІЄпро довіру серед випробуваньМатфея 10:23-31
С казав Господь Своїм учням: «Коли гонитимуть вас у цьому місті, біжіть у інше. Амінь кажу вам: не обійдете ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. Нема учня, вищого за вчителя, і раба, вищого за господаря свого. Досить для учня, щоби він став, як учитель його, і для раба, щоби він став, як господар його.
Якщо Господаря дому назвали веєльзевулом, то чи не тим більше домашніх Його? Тож не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не було би відкрито, і потайного, чого би не довідалися. Що кажу вам у темряві, скажіть при світлі, і що на вухо чуєте, сповістіть на покрівлях.
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душу не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може й душу і тіло погубити в геєні.
Чи не два горобці продаються за ассарій? І жоден із них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все пораховане; не бійтеся ж: ви цінніші за багатьох горобців».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Слова Христа, які передвіщають близькі гоніння та водночас підбадьорюють віруючих, на перший погляд можуть нагадати те, як переконують своїх послідовників тоталітарні секти: «Ми одні маємо рацію, а всі інші помиляються. Тому нас переслідуватимуть, але ми вистоїмо, бо правда на нашому боці, і за це отримаємо нагороду». І щось подібне в цьому дусі.
Проте існує одна принципова відмінність між тим, що говорить Христос, і тим, що можуть говорити люди. Вона полягає насамперед у тому, Хто саме промовляє ці слова. Лише за словами Христа стоїть абсолютна істина. Тільки Сам Бог може по-справжньому обіцяти, тому що лише Його обітниці є непорушними.
Хоча наша нагорода поки що невидима, саме тому особливо цінним є терпіння. Адже, як говорить апостол Павло: «Коли ж хто бачить те, на що сподівається, то для чого йому тоді надіятися?» (пор. Рим. 8:24).
І якщо Христос говорить, що без волі нашого Небесного Отця з нами нічого не станеться, то ми можемо бути впевнені в правдивості цих слів. Кожен із нас розуміє, а багато хто знає з власного досвіду, що Бог справді піклується про людину.
Навіть у найзвичайніших обставинах життя ми можемо бачити знаки Божої опіки та турботи. Тому християнська надія ґрунтується не на самонавіюванні чи людській впевненості, а на довірі до Бога, Який є вірним у Своїх обітницях.
