Апостол: Рим. 3:28-4:3, Євангеліє: Матфея 7:24-8:4
✦
ПІСТНемає посту
СЛОВО БОЖЕ НА СЬОГОДНІ
Біблійні читання
АПОСТОЛпро віру і діла
Рим. 3:28-4:3
Браття, ми визнає́мо, що людина виправдовується через віру, а не від справ Закону. Невже Бог є Богом лише іудеїв, а не і язичників? Звісно ж, і язичників; бо є лише один Бог, Який виправдає обрізаного за вірою і необрізаного через віру. Тож чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні, але Закон стверджуємо. Чого ж, скажемо, набув Авраам, отець наш по плоті? Якщо Авраам був визнаний праведним за свої діла, то він має похвалу, але не перед Богом. Бо що говорить Писання? «Повірив Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність».
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Якщо Авраам був виправданий не ділами, то навіщо він звершував діла? Чи означає це, що достатньо лише мати віру і нічого не робити?
Щоб правильно зрозуміти слова апостола Павла, потрібно пам’ятати, що таке віра. Якщо розуміти віру лише як сукупність теоретичних переконань, які не мають жодного впливу на життя, тоді справді незрозуміло, як така віра може виправдати людину. Але якщо віра є внутрішнім вогнем, який преображає серце, тоді добрі діла неминуче стають її плодом і проявом.
Діла самі по собі не можуть виправдати людину не тому, що вони непотрібні. Навпаки, Святе Письмо ніде не говорить про їхню непотрібність. Проблема в тому, що навіть добрі вчинки можуть здійснюватися з неправильних мотивів, а те, що зовні здається добром, не завжди є ним насправді.
Апостол також говорить, що де немає закону, там немає й переступу. Ці слова можуть здатися парадоксальними. Тоді виникає питання: навіщо потрібний закон?
Закон даний для того, щоб людина могла розпізнавати добро і зло. Але сам по собі закон не є першоосновою духовного життя. Прагнення виконувати Божі заповіді народжується з довіри до Бога, тобто з віри. Коли ж закон виконується лише формально, без живих стосунків із Господом, він перетворюється на сухе законництво. Лише віра оживляє виконання заповідей і наповнює їх справжнім змістом.
ЄВАНГЕЛІЄпро міцний фундамент
Матфея 7:24-8:4
С казав Господь: «Всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню до мужа розумного, котрий збудував дім свій на камені; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри і ринули на дім той, і він не впав, бо був заснований на камені.
І кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться до мужа безумного, котрий збудував дім свій на піску; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на дім той; і він упав, і падіння його було велике».
І було, коли скінчив Ісус ці слова, дивувався народ вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. Коли ж Він зійшов із гори, за Ним пішло багато народу.
І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: «Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити». І простягши руку, доторкнувся до нього Ісус, кажучи: «Хочу, очистися». І одразу ж очистився він від прокази.
І говорить йому Ісус: «Дивись, нікому не кажи, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Притчею про двох будівничих — мудрого і нерозсудливого — Христос завершує Нагірну проповідь, і в цьому прихований глибокий зміст.
Безперечно, слова Спасителя справляли сильне враження як на книжників і вчених людей, так і на простий народ. З Євангелій ми знаємо, що величезні натовпи збиралися, щоб слухати Його проповідь. Так само і нас часто глибоко зворушують почуті слова. Буває, що натхненна проповідь торкається самого серця, і нам здається, що відтепер наше життя неодмінно зміниться.
Але минає час, і ми забуваємо те світло, яке запалилося в душі. Повертаємося до щоденних турбот, звичних справ і старих звичок. Життя знову входить у звичне русло, а почуте слово залишається лише спогадом.
Те саме трапляється і тоді, коли ми читаємо Святе Письмо. Ми відкриваємо Євангеліє, читаємо слова Христа, а потім закриваємо книгу й повертаємося до своїх справ, не дозволяючи Божому слову змінити наше життя.
Саме тому Господь наполегливо підкреслює: важливо не лише слухати, а й виконувати почуте. Лише тоді наше життя буде схоже на дім, збудований на камені, який витримує будь-які бурі.
Життя у Христі може бути міцним тільки тоді, коли його фундаментом стають Христові заповіді. А серед них найголовніші — любов до Бога і любов до ближнього. Саме на цьому камені будується справжнє християнське життя.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Слово дня — Щоденне читання Біблії Субота, 10 липня 2027
Святці: Мчч. 45-ох в Нікополі вірменському. Прп. Антонія Печерського. Прп. Силуана Печерського Апостол: Рим. 3:28-4:3 · Євангеліє: Матфея 7:24-8:4 Піст: Немає посту
АПОСТОЛпро віру і ділаРим. 3:28-4:3
Браття, ми визнає́мо, що людина виправдовується через віру, а не від справ Закону. Невже Бог є Богом лише іудеїв, а не і язичників? Звісно ж, і язичників; бо є лише один Бог, Який виправдає обрізаного за вірою і необрізаного через віру. Тож чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні, але Закон стверджуємо. Чого ж, скажемо, набув Авраам, отець наш по плоті? Якщо Авраам був визнаний праведним за свої діла, то він має похвалу, але не перед Богом. Бо що говорить Писання? «Повірив Авраам Богові, і це було поставлено йому в праведність».
КОМЕНТАРдо Апостола
Якщо Авраам був виправданий не ділами, то навіщо він звершував діла? Чи означає це, що достатньо лише мати віру і нічого не робити?
Щоб правильно зрозуміти слова апостола Павла, потрібно пам’ятати, що таке віра. Якщо розуміти віру лише як сукупність теоретичних переконань, які не мають жодного впливу на життя, тоді справді незрозуміло, як така віра може виправдати людину. Але якщо віра є внутрішнім вогнем, який преображає серце, тоді добрі діла неминуче стають її плодом і проявом.
Діла самі по собі не можуть виправдати людину не тому, що вони непотрібні. Навпаки, Святе Письмо ніде не говорить про їхню непотрібність. Проблема в тому, що навіть добрі вчинки можуть здійснюватися з неправильних мотивів, а те, що зовні здається добром, не завжди є ним насправді.
Апостол також говорить, що де немає закону, там немає й переступу. Ці слова можуть здатися парадоксальними. Тоді виникає питання: навіщо потрібний закон?
Закон даний для того, щоб людина могла розпізнавати добро і зло. Але сам по собі закон не є першоосновою духовного життя. Прагнення виконувати Божі заповіді народжується з довіри до Бога, тобто з віри. Коли ж закон виконується лише формально, без живих стосунків із Господом, він перетворюється на сухе законництво. Лише віра оживляє виконання заповідей і наповнює їх справжнім змістом.
ЄВАНГЕЛІЄпро міцний фундаментМатфея 7:24-8:4
С казав Господь: «Всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню до мужа розумного, котрий збудував дім свій на камені; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри і ринули на дім той, і він не впав, бо був заснований на камені.
І кожен, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться до мужа безумного, котрий збудував дім свій на піску; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на дім той; і він упав, і падіння його було велике».
І було, коли скінчив Ісус ці слова, дивувався народ вченню Його, бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. Коли ж Він зійшов із гори, за Ним пішло багато народу.
І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: «Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити». І простягши руку, доторкнувся до нього Ісус, кажучи: «Хочу, очистися». І одразу ж очистився він від прокази.
І говорить йому Ісус: «Дивись, нікому не кажи, але піди, покажися священникові і принеси дар, який повелів Мойсей, на свідчення їм».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Притчею про двох будівничих — мудрого і нерозсудливого — Христос завершує Нагірну проповідь, і в цьому прихований глибокий зміст.
Безперечно, слова Спасителя справляли сильне враження як на книжників і вчених людей, так і на простий народ. З Євангелій ми знаємо, що величезні натовпи збиралися, щоб слухати Його проповідь. Так само і нас часто глибоко зворушують почуті слова. Буває, що натхненна проповідь торкається самого серця, і нам здається, що відтепер наше життя неодмінно зміниться.
Але минає час, і ми забуваємо те світло, яке запалилося в душі. Повертаємося до щоденних турбот, звичних справ і старих звичок. Життя знову входить у звичне русло, а почуте слово залишається лише спогадом.
Те саме трапляється і тоді, коли ми читаємо Святе Письмо. Ми відкриваємо Євангеліє, читаємо слова Христа, а потім закриваємо книгу й повертаємося до своїх справ, не дозволяючи Божому слову змінити наше життя.
Саме тому Господь наполегливо підкреслює: важливо не лише слухати, а й виконувати почуте. Лише тоді наше життя буде схоже на дім, збудований на камені, який витримує будь-які бурі.
Життя у Христі може бути міцним тільки тоді, коли його фундаментом стають Христові заповіді. А серед них найголовніші — любов до Бога і любов до ближнього. Саме на цьому камені будується справжнє християнське життя.
