Павло, з волі Божої покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфéн брат, церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і в нас: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Завжди дякую Богові моєму за вас і за благодать Божу, що дарована вам у Христі Ісусі, бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, Який і утвердить вас до кінця, щоби бути вам невинними в день Господа нашого Ісуса Христа. Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Про що Апостол?Апостол Павло, звертаючись до християн Коринфа, дякує Богові за те, що вони прийняли Євангеліє і вже приносять його плоди. Але водночас нагадує: остаточно утвердити людину в Царстві Божому може лише Сам Христос під час Свого славного пришестя.
Спасіння у християнстві — це не лише особиста історія окремої людини. Це участь у великій історії Божого Царства, яке прийшло у світ разом із Христом і поступово преображає його. Кожен віруючий стає частиною цього Божого задуму.
Саме тому Святе Письмо більше говорить не про подробиці потойбічного життя, а про воскресіння мертвих, прихід Месії та повноту Царства Божого. Надія християнина полягає не просто в безсмерті душі, а в новому житті з Христом у відновленому світі.
Повнота життя, яку Бог задумав для людини, відкривається лише через Христа. Тому наше завдання сьогодні — жити вірою, залишатися вірними Господу та бути учасниками Його Царства вже тепер, очікуючи дня, коли воно відкриється у всій своїй славі.
ЄВАНГЕЛІЄпро про Боже довготерпіння
Матфея 13:24-30
С казав Господь таку притчу: «Уподібнилося Царство Небесне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму; а коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
Коли ж зійшло посіяне і дало плід, тоді з’явились і плевели; і, прийшовши, раби господаря дому сказали йому: “Господарю, чи не добре насіння ти посіяв на полі твоїм? Звідки ж узялися плевели?”
Він же сказав їм: “Це зробив ворог”. А раби сказали йому: “Чи хочеш, ми підемо і зберемо їх?” Але він сказав: “Ні, щоб, збираючи плевели, ви не вирвали разом із ними і пшеницю. Залишіть рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: “Зберіть спершу плевели і зв’яжіть їх у снопи, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою”».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Про що Євангеліє?Притча про пшеницю і кукіль ставить непросте запитання. Чому господар не наказав одразу виполоти бур’ян? Адже він шкодить пшениці й зрештою буде спалений.
Господь відповідає: «Щоб, вибираючи кукіль, ви не повиривали разом із ним і пшениці». У цих словах відкривається велика таємниця Божого милосердя. Бог дає людині час. Час для зростання, для зміни, для покаяння.
Ця притча також відповідає на давнє запитання праведного Йова: чому беззаконні живуть і часто мають успіх? Чому Бог терпить зло? Тому що Його мета — не загибель людини, а її спасіння. Поки триває земне життя, залишається можливість повернутися до Бога.
Іноді нам здається, що ця притча несправедлива. Ми дивуємося, чому Господь терпить поруч із нами стільки зла. Але тоді варто поставити собі інше запитання: а чи справді я сам є доброю пшеницею? Чи приношу Богові належний плід?
Якщо бути чесними, кожен із нас потребує Божого довготерпіння. Саме тому Господь не поспішає з судом. Він чекає, даючи нам ще один день, ще одну можливість змінити своє серце.
Поки не настали жнива, триває час Божої милості. І цей час даний кожному з нас.
Сучасний сайт для вашої парафії. Готова платформа з церковним дизайном, розкладом богослужінь, новинами, календарем, записками та іншими потрібними сервісами.
Павло, з волі Божої покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфéн брат, церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і в нас: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Завжди дякую Богові моєму за вас і за благодать Божу, що дарована вам у Христі Ісусі, бо в Ньому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, Який і утвердить вас до кінця, щоби бути вам невинними в день Господа нашого Ісуса Христа. Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.
КОМЕНТАРдо Апостола
Апостол Павло, звертаючись до християн Коринфа, дякує Богові за те, що вони прийняли Євангеліє і вже приносять його плоди. Але водночас нагадує: остаточно утвердити людину в Царстві Божому може лише Сам Христос під час Свого славного пришестя.
Спасіння у християнстві — це не лише особиста історія окремої людини. Це участь у великій історії Божого Царства, яке прийшло у світ разом із Христом і поступово преображає його. Кожен віруючий стає частиною цього Божого задуму.
Саме тому Святе Письмо більше говорить не про подробиці потойбічного життя, а про воскресіння мертвих, прихід Месії та повноту Царства Божого. Надія християнина полягає не просто в безсмерті душі, а в новому житті з Христом у відновленому світі.
Повнота життя, яку Бог задумав для людини, відкривається лише через Христа. Тому наше завдання сьогодні — жити вірою, залишатися вірними Господу та бути учасниками Його Царства вже тепер, очікуючи дня, коли воно відкриється у всій своїй славі.
ЄВАНГЕЛІЄпро про Боже довготерпінняМатфея 13:24-30
С казав Господь таку притчу: «Уподібнилося Царство Небесне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своєму; а коли люди спали, прийшов його ворог і насіяв плевелів між пшеницею і пішов.
Коли ж зійшло посіяне і дало плід, тоді з’явились і плевели; і, прийшовши, раби господаря дому сказали йому: “Господарю, чи не добре насіння ти посіяв на полі твоїм? Звідки ж узялися плевели?”
Він же сказав їм: “Це зробив ворог”. А раби сказали йому: “Чи хочеш, ми підемо і зберемо їх?” Але він сказав: “Ні, щоб, збираючи плевели, ви не вирвали разом із ними і пшеницю. Залишіть рости разом те і друге до жнив; а в жнива я скажу женцям: “Зберіть спершу плевели і зв’яжіть їх у снопи, щоби спалити їх; а пшеницю зберіть у житницю мою”».
КОМЕНТАРдо Євангелія
Притча про пшеницю і кукіль ставить непросте запитання. Чому господар не наказав одразу виполоти бур’ян? Адже він шкодить пшениці й зрештою буде спалений.
Господь відповідає: «Щоб, вибираючи кукіль, ви не повиривали разом із ним і пшениці». У цих словах відкривається велика таємниця Божого милосердя. Бог дає людині час. Час для зростання, для зміни, для покаяння.
Ця притча також відповідає на давнє запитання праведного Йова: чому беззаконні живуть і часто мають успіх? Чому Бог терпить зло? Тому що Його мета — не загибель людини, а її спасіння. Поки триває земне життя, залишається можливість повернутися до Бога.
Іноді нам здається, що ця притча несправедлива. Ми дивуємося, чому Господь терпить поруч із нами стільки зла. Але тоді варто поставити собі інше запитання: а чи справді я сам є доброю пшеницею? Чи приношу Богові належний плід?
Якщо бути чесними, кожен із нас потребує Божого довготерпіння. Саме тому Господь не поспішає з судом. Він чекає, даючи нам ще один день, ще одну можливість змінити своє серце.
Поки не настали жнива, триває час Божої милості. І цей час даний кожному з нас.
